Головна
 











Понеділок, 29.04.2024, 17.52.38



Вітаю Вас Гість | RSS
Головна
Меню сайту

Категорії розділу
Бібліотека
Бик І.С.

Наше опитування
Оцініть наш сайт
1. Добре
2. Непогано
3. Відмінно
4. Погано
5. Жахливо
Всього відповідей: 5

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Електронні книги » Бик І.С.

Буремний край - Додаток

Додаток

   1 Бик Сергій Тихонович (04.07.1915-12.03.1999) народився в селі Гуляй-Поле Катеринославської губернії (з 1938р. місто Гуляйполе Запорізької області) в сім’ї селянина. В 1937-1939 роках служив в кадровій армії в місті Омську. До війни працював токарем на заводі «Червоний металіст».

   Учасник радянсько-фінської (1939-1940 років) і Великої Вітчизняної (1941-1945 років) війн. Воював у складі 138 кавалерійського полку 30 кавалерійської дивізії 4 кавалерійського корпусу.

  Тяжко поранений вперше 25 вересня 1941 року в селі Кам’янка неподалік Краснограда Харківської області, вдруге 7 листопада 1943 року під Турецьким валом біля Перекопу, втретє в липні 1944 року при визволенні міста Слуцьк в Білорусії. Після цього лікувався в евакогоспіталі в місті своєї юності Омську.

   Після демобілізації в листопаді 1944 року працював теслею в колгоспі «Заповіт Леніна» в місті Гуляйполе. Будував твариницькі комплекси. Працював на відбудові міста, зокрема ремонті шкіл.

   2  Бик Тихін Степанович (1875-1932) – мій дід, царський офіцер, прихильник Центральної Ради України. Не пристав на пропозицію Гуляйпільського банкіра Їжака емігрував до Франції.

   Мова йде про Перший Універсал Центральної Ради України від 10 червня 1917 року.

   3  Нестор Махно (1888-1934) сидів на цепу в Бутирській в’язниці 8 років і 8 місяців за бандитизм. Був присуджений до повішення , але помилуваний завдяки підробленій його матір’ю метриці.

   4  Діти Литвиненків Трохима Петровича (1875-1919) і Марини Афанасіївни (1877-1968): Григорій, Іван, Василь і Володимир (близнюки), Микола, Параска, Ганна, Наталка (моя мама).

   5  Бій саперної роти махновців з білогвардійцями відбувся 9 (22) січня 1919 року під станцією Гуляйполе. В цьому бою загинув мій дід по мамі Литвиненко Трохим Петрович. Працював разом з Нестором Махном у ливарному цеху заводу Крігера.

   6  Про це оповідали старі мешканці Подолянської сотні, які під час громадянської війни 1918-1921 років не пристали до махновщини.

   7  Тітка моя Євдокія Тихонівна Бик (Сіріньок) розповідала, що махновці, розоривши садибу поміщиці Косівцевої, грали в футбол черепами її предків із зруйнованого фамільного склепу.

   8  Явтух – один із синів, яких було шестеро у Степана Бика: Филимон, Явтух, Кіндрат, Лазарь, Тихін, Сидір. Єдину дочку звали Варвара.

   9  28 серпня 1921 року 78 повстанців махновців разом з Нестором Махном переправились через Дністер і здались румунській владі.

   10  Ходили страшні чутки про випадок канібалізму.

   11  Діти Бика Тихона Степановича (1875-1932) і Кучерявої Марії Василівни (1877-1944): Андрій (1906-1943), Тихін (1912-1943) – обидва загинули на фронті в одному окопі. Сергій (1915-1999), Марія (1899-1974), Василина (1902- 1972), Євдокія (1908-1998), Оляна (померла в дитинстві).

   12  «Колізей» – стаціонарний театр з власною трупою акторів, знаходився поблизу перехрестя вулиць Першотравневої та III Інтернаціоналу.

   14  Жуков Георгій Костянтинович – комкор, згодом Маршал Радянського Союзу, радянський полководець.

   15 Фільм з М. Крючковим у головній ролі, вийшов на кіностудії “Мосфільм” у 1939 році.

   16 Вісником був підліток Ілля Шевченко, що босий, верхи на коні заскочив у двір опівдні 22 червня 1941 року.

   17  Крюков Анатолій Федорович (1937-2010) – Заслужений діяч культури України, відомий музикант. Наші хати знаходяться по сусідству по вул. Спортивній неподалік вул. Шевченка. Раніше хата, в якій жили Крюкови, належа-

ла Лазарю Степановичу Бику.

   18  Місто Гуляйполе окуповане 05.10.1941 року.

   19  Ordnung (нім.) – порядок.

   20  Михайло Чорнявський жив у другій хаті від мосту на західній околиці Гуляйполя.

   21  Карнаух-однорукий, до війни був директором Хвалибогівської СШ Гуляйпільського району , а під час окупації Гуляйполя став начальником жандармерії.

   22  Як розповідав штурман майор Плаксін Г. Г. – друг мого дитинства, у 1968 році полковник Осадчий був нач. штабу Приволзького авіакорпусу. Влітку 1943 року 5 радянських винищувачів були підняті на перехоплення німецьких

бомбардувальників «Юнкерсів». Осадчий збив один з них, він врізався в два інших ворожих літаки.

   23  Напочатку Великої Вітчизняної війни артилерія в Червоній Армії була переважно на кінній тязі.

   24  Згідно Договору про ненапад між СРСР і Німеччиною від 28 серпня 1939 року німецькі льотчики, танкісти навчились у військових училищах і на полігонах Рязанщини, інших місць СРСР. Німеччина згідно Версальського договору не мала військово-повітряних і бронетанкових сил, а пізніше була виключена із Ліги Націй, де її інтереси на міжнародній арені після цього представляла Польща.

   25  Плієв Ісса Олександрович – (1903-1979) генерал армії, командуючий 4-м кінно-механізованим корпусом, двічі Герой Радянського Союзу, Герой Монголії.

  26  Мехліс  Лев  Захарович  (1878-1953),  генерал полковник, радянський державний і військовий діяч.

   27  Костянтинівград (скорочено «Конград»), з 1939 року – Красноград Харківської області. Нині – місто Червоноград.

   28  Після загибелі Боспорського Царства на річці Рось поселилось одне з племен сарматів-роксоланів, які згодом звались росомани, роси – звідси руси, русичі.

  29  Символ Бика знаходиться серед надписів Кам’яної могили під Мелітополем. Див. книгу: Кефішин А.Г. Древнее святилище Каменная могила. Опыт дешифровки протошумерского архива XII-III тысячелетий до н.е. Том 1. Ви-

давництво «Арата», Київ, 2001 - 872 с.

   30  Поліцай, прозваний Маником за малий зріст.

   31  Качан Іван Никифорович – німий з дитинства, мешкав по вул. Шевченка через дорогу від водокачки, нині там пожежна частина. Працював ковалем.

   32 Там знаходиться хата мого однокласника Івана Плющія – по вуличному вони Солянки – майже на розі вулиць Спортивної і Шевченка.

   33 У древніх слов’ян Перун-громовержець крутив Небесне Коло.

   34  Еол – в грецькій міфології – повелитель вітрів.

   35  «Заповіт...» від назви колгоспу «Заповіт Леніна», в народі «Заповіт...».

   36  Подолянська початкова школа № 1 знаходилася на вул. Спортивній за вигоном (нині там сад, клуб), зруйнована у 2006 році. 14 вересня 1943 року есесівці хотіли спалити школу, але їх умовила не робити цього жінка на пріз-

вище Руденко з дітьми (вона була шкільним сторожем).

   37 Вперше про манкрутів, що не пам’ятають свого родства, писав Чингіз Айтматов, видатний киргизький письменник.

   38  Швондер – персонаж із твору М.Булгакова «Собаче

серце».

   39  Faterland – тут Німеччина. Zilbertal – нині с. Яблукове Гуляйпільського району Запорізької області.

   40  Явір Катерина Іванівна – рідна тітка мого двоюрідного брата по маминій лінії Явора Олександра Павловича, випускника Харківської Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого.

   41 Салабай – вулична кличка поліцая, якого червоні повісили після звільнення Гуляйполя 15 вересня 1943 р. поблизу нинішньої церкви, по вул. 9-го січня. У 2013 році неподалік цього місця ще жили жінки, які дітьми городами бігали спостерігати за його стратою.

   42  Фон Фальц-Фейн – засновник заповідника «Асканія Нова» в Херсонській області.

   43  Классен, Нейфельд – німці-колоністи.

   44  Марієнталь – німецька колонія, яка знаходилась між с. Андріївка і с. Комар, де 16.03.1920 махновці вбили всіх чоловіків, а також хлопчиків-підлітків і підпалили.

   45  Кучеряве поле, поле мого діда Тихона, знаходиться зліва від дороги м. Гуляйполе – станція Гуляйполе за Сахновим ставком, поблизу залізниці Чаплине-Бердянськ.

   46  Кучерява Марія Василівна – батькова мама, а моя бабуся, родом з с. Варварівка, що за 8 км на північ від Гуляйполя.

   47  Стайня колгоспу «Заповіт Леніна» стояла зліва по вул. Шевченка, за 300 метрів від мосту на західній околиці міста.

 

13  Зам. 1274

 

   48  31.01.1942-02.02.1943 рр. залишки 6-ї армії під командуванням генерал-фельдмаршала Ф. Паулюса здалися в полон.

   49  У вересні 1943 р. калмицький кінний корпус разом з німцями відступав через Гуляйполе.

   50  Середній батьків брат Бик Тихін Тихонович до війни працював завгоспом колгоспу «Заповіт Леніна», у зв’язку з чим не був мобілізований до лав Червоної Армії. В німецькому тилу допомагав солдаткам, що переховували втікачів

із числа військовополонених червоноармійців.

   51  «Катюша» – реактивний ракетний комплекс на автомобільному ходу, що так любовно називався в народі.

   52  Німецький снайпер стріляв розривними кулями, що було заборонено Женевською конвенцією.

   53  Чапаєвка – населений пункт в 20 км на схід від станції Пологи, де мій батько лікувався в лазареті після поранення під Турецьким валом 7 листопада 1943 року.

   54  Це був Москвин Коля, з яким ми згодом навчались у Подолянській початковій школі № 1 на вул. Спортивній.

   55  Камай Данило Мусійович – один з 9 бійців саперної роти, що залишилися живими. Інші 52 чол. загинули, і в січні 1919 поховані на Меморіальному цвинтарі на Ярмарковій площі в центрі Гуляйполя.

   56 Перша з трьох водостічних труб, прокладених під шосейною дорогою м. Гуляйполе – станція Гуляйполе.

   57  Після загибелі мого діда Литвиненка Трохима Петровича на руках у його дружини Марини Афанасіївни (1877-08.03.1968) в недобудованій хаті без даху залишилося восьмеро дітей. Близнятам Василеві і Володимиру було 3 роки.

   58  Крат Єрофей Наумович – працював у колгоспі «Заповіт Леніна» конюшим у стайні по вул. І.Франка.

   59  Ровесник Бика Т. С., мого діда, Іван Михайлович Явір після Великої Вітчизняної війни працював у колгоспі «Заповіт Леніна» мотористом біля дизеля, який знаходився поряд з кузнею і майстернею на колгоспному дворі між

вулицями І. Франка і Першотравневою.

   60  «Сексотами» в народі називали «сєкрєтних сотрудников», які були донощиками.

   61  ЧК (Чрезвычайная Комиссия), а потім ОГПУ (Особое Государственное Политическое Управление), НКВД (Народный Комиссариат внутренних дел), КГБ (Комитет государственной безопасности) при Раді Народних Комісарів РРФСР, а згодом при Раді Міністрів СРСР.

   62 «Георгій» – Георгієвський Хрест, яким нагороджувались воїни за мужність, виявлену на війні при захисті Віри, Царя і Вітчизни.

   63  Січеслав – місто Катеринослав, нині Дніпропетровськ.

   64  Кузьменко Микола Омелянович – вчитель СШ № 1, в 50-ті роки викладав Конституцію СРСР.

   65  Корман Іван – гуртовщик, зять Петра Москвина, одного з небагатьох уцілілих махновців після громадянської і Великої Вітчизняної війн.

   66  Колишні німецькі колонії Zilbertal і Blumental (срібна і квіткова долини).

   67 ДІІ – Донецький Ордена Трудового Червоного Прапора індустріальний інститут імені М. С. Хрущова, згодом Донецький політехнічний інститут.

   68  ДПС – дом приезжих студентов (рос.)

   69  Юз Джон Джеймс (1814-1889) – англійський промисловець, засновник металургійного заводу, на його честь названо місто Юзівка, з 1924 р. Сталіно, нині Донецьк.

   70  Курако Михайло Костянтинович (1872-1924)– видатний російський металург-доменник.

   71  ТМП – теорія металургійних процесів.

   72  Анатолій Солов’яненко, Юрій Гуляєв – Народні артисти СРСР, Вадим Гнєдаш – відомий дирижер.

   73  Захаров Володимир Олександрович – відомий металург, Герой Соціалістичної Праці, Лауреат Державної Премії СРСР.

   74  Трофімов Іван – у 1959 році сталевар 4-ї мартенівської печі 2-го мартенівського цеху Магнітогорського металургійного комбінату, випускник Магнітогорського гірничо-металургійного інституту.

   75  Макіївський металургійний завод імені С. М. Кірова, Донецька область.

   76  Середа Віктор Федорович – родом із м. Куйбишева, Запорізька обл. З ним разом навчались в Донецькому індустріальному інституті, мешкали в гуртожитку ДПС № 2.

   77  Солтус Василь Іванович – сталевар, старший майстер фасоно-сталеливарного цеху Луганського тепловозобудівного заводу ім. Великої жовтневої соціалістичної революції.

   78  Хозе Рауль Капабланка –3-й чемпіон світу з шахів.

   79  Альохін Олександр Олександрович – 4-й чемпіон світу з шахів. “Ешторіале” - готель в Ліссабоні, де в 1946 році помер О. О. Альохін, чемпіон світу в 1927-1935,1937-1946 роках.

   80 Перший секретар Свердловського міськкому комсомолу Віталій Шип.

   81  Ковальов Анатолій, Пєгліванова Майя, Юркін Радій – учасники комсомольського підпілля в Краснодоні (1942-1943)

   82  Тюленін Сергій, Громова Уляна, Шевцова Любов, Кошовий Олег, Земнухов Іван – члени комсомольського підпілля в Краснодоні (1942-1943), Герої Радянського Союзу.

   83 ОГПУ – Особое Государственное политическое управление (рос.) – орган в СРСР.

   84  Граве Дмитро Олександрович (1863-1939) – видатний російський математик.

   85  ЗМІ – засоби масової інформації.

   86  Авіаносний крейсер «Київ», побудований на Чорноморському кораблебудівному заводі в м. Миколаєві.

   87  Султан-Хан – військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу, кримський татарин, бронзовий бюст якого стоїть на набережній м. Ялта в Криму.

   88  Лівадійськии палац у Ялті, в якому в 1944 році відбулася Ялтинська конференція «великої трійки»: Й. В. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта, У. Черчілля.

   89  ДПІ, КПІ – Донецький і Київський політехнічні інститути.

   90  Раніше на постаменті в парку перед Київським державним університетом ім. Т. Г. Шевченка стояв пам’ятник імператорові Олександру II.

   91  М. Дебречин – до 1945 року знаходився в Україні. Зараз це м. Дебрецен (Угорщина).

   92  Командний чемпіонат Європи з шахів, 1992 рік.

   93  Бомбардування Югославії здійснили сили НАТО.

   94  Ніколо Палладіні (італ.) – Голова комісії FIDE «Шахи в школі».

   95  Лобут’є – президент Федерації шахів Франції.

   96 Росія також була проти агресії НАТО в Югославії.

   97  Російська шахова федерація. Була проти обрання К. Ілюмжинова президентом FIDE.

   98  Зустріч збірної команди України з Президентом України Л. М. Кравчуком відбулася 20.12.1992 р.

   99  Грац – місто в Австрії, де Президентська рада FIDE в березні 1992 р. прийняла Федерацію шахів України до FIDE.

   100  В листопаді 1995 р. 66-й Конгрес FIDE в Парижі надав Федерації шахів України статус окремої зони «1.9 FIDE – Україна» і затвердив Бика І. С. її президентом.

   101 У січні 2002 р. в готелі «Метрополь», Москва відбувся фінальний матч чемпіонату світу з шахів між українськими шахістами, в якому Руслан Пономарьов (м. Краматорськ) переміг Василя Іванчука (м. Львів).

   102  14.03.2002 р. в Національному палаці «Україна» відбулося урочисте вшанування чемпіонів світу з шахів: Бика І. С. (капітан збірної команди України), Пономарьова Р. О., Баклана В. О., Малахатька В. В., а також Кузьміна Г. П. (тренер). Президент України Л. Д. Кучма вручив державні нагороди.

   103 КСК – культурно-спортивний комплекс «Сучасник» в м. Гуляйполі, де в серпні 2000 і 2001 рр. відбулися шахові турніри за участю провідних шахістів України. Організували його президент Федерації шахів України Бик І. С. і

віце-президент, народний депутат України Єрмак А. В, при підтримці голови райдержадміністрації Бірюкова І. О.

   104 Байконур – космодром в Казахстані.

   105  Південмаш – оборонне підприємство в Дніпропетровську.

   106  АН-148 – середньомагістральний пасажирський літак, виготовлений на Київському авіаційному заводі «Авіант».

   107  ВАТ «Мотор-Січ» – підприємство в Запоріжжі, яке виготовляє авіаційні двигуни.

   108  НДІ – мова йде про УкрНДІ авіаційної технології в м. Києві. «Мрія» – важкий транспортний літак, виготовлений на Київському авіаційному заводі «Авіант».

 

 

Шановний читачу!

 

   В основі задуму даної книжки лежить данина героїці минулого наших предків, які так же як і ти любили, страждали, боролись і перемагали в ім’я своїх близьких і свого народу.

   Гуляйполе виникло як військове поселення на межі грізного Дикого поля, яким впродовж тисячоліть рухались численні орди під час так званого переселення на-

родів. Ще в часи існування Запорізької Січі в цих степах знаходились зимівники моїх предків-козаків. Нині ці поселення стерті з лиця землі ідеологами “бєзпєрспєктівнихсьол”.

   Наш рідний край ніколи не знав спокою і всіяний кістками пращурів. Хто тільки не накидав хижим оком на чорноземи нашого безмежжя.

   Якщо ти народився на политій сльозами і кров’ю предків землі Гуляйпільського краю, в твоєму серці ехом відізвуться дзвони знищеного манкуртами Свято-Троїцького собору.

   Можливо ти з подивом дізнаєшся, що бруківка, якою мчали махновські тачанки, викрешували іскри чоботи повстанців і червоноармійців, загарбників різних мастей знаходиться під асфальтом вулиці Шевченка (колишня Вокзальна), що з’єднує місто з станцією Гуляйполе.

   Нехай тебе не дивують суперечливі риси деяких діючих осіб, зображених у відблиску всепожираючого полум’я братовбивчої громадської війни, де по різні боки барикад нерідко стояли батьки, сини і брати.

   Автор хотів одного, щоб ти, дорогий читачу, відчув стук сердець тих, хто упокоївся на Меморіальному цвинтарі в центрі Гуляйполя, на кладовищах колишніх Подолянської, Вербівської, Бочанської, Піщанської, Гурянської,

Херсонської, Польської сотень, тих, хто загинув у протитанковому рові на західній околиці міста від рук німецьких окупантів.

   Автор буде радий, коли почуття і прагнення його героїв допоможуть, особливо юному читачеві, визначитись в своїх уподобаннях на ниві освіти і науки, економіки і політики, фізичної культури і спорту, в інших сферах людського буття.

   Від щирого серця висловлюю подяку відомому письменнику, історику рідного краю Івану Кириловичу Кушніренку за моральну підтримку, випускникові Харківської Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Дми-

тру Олександровичу Лукашу, топ-менеджеру Оксані Володимирівні Коваль, інженеру Ігорю Сергійовичу Євтушенку, студентці Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Юлії Артурівні Фроловій – за спри-

яння у виході в світ цієї книжки.

   Зичу Вам добра, здоров’я, успіхів в улюбленій роботі і навчанні.

 

          З повагою                                                                                                                                                                       Автор

 

 

Зміст

 

Про автора

Дике поле (Замість прологу)

Бранці волі

Махновщина

Голодомор

Перед грозою

Випробування

Очі сині

Війна

Навала

Перший бій

Переправа

Перша рана

Назустріч сонцю

Сталінград

На тихім Дону

Задонський степ

В тилу двох фронтів

Втеча

Безвихідь

З пташиного польоту

Спротив

І знову бій

Батьків сон

Воскрес солдат

Кров за сябрів

Брати

Розлука

Коваль-Гефест

Діди-побратими

Іван бик

Зустріч з Нестором

Стежки дитинства

Бунтівний край

Іванові світи

Земля гуде

Урал-ріка

Кавказ

На Лугані

Битва з Титаном

Мирні поля

Слава Краснодону

Красень Київ

Північна Пальміра

Вітання Свободі

Перлина України

Онуки бунтаря

В пошуках Атлантиди

Шлях до зірок

Поле кучеряве

Зіркові гості

Мрія в небі (Замість епілогу)

Поезії

Осень

“Небожители толпятся...”

Терек

Березка

“Мы летим бескрайней степью...”

Весна

“По дороге самой крутой...”

“Окраина города...”

“На лесной опушке...”

“Огни восьмого чуда света...”

Письмо любомой

“Вновь спешу в родное Гуляйполе...”

“В саду сирень благоухала...”

Мечты

Восточные грезы

“Знакомым иду тротуаром...”

Парижские мосты

Магнолия

Шаховий Етюд

Іронія долі

Із варягів у греки

Східні мотиви

Княжі діти

“Сади буяли медоцвітом...”

“Здравствуй, юность моя русокосая...”

“Віє вітер з Запоріжжя...”

“Снова слышно весны дуновенье...”

“Твої очі волошкові...”

 

 

 

Літературно-художнє видання

 

 

Іван Сергійович Бик

 

 

Буремний край

 

Лірико-епічна поема-ессе

 

 

 

 

 

 

Комп’ютерна верстка: А. Т. Смик

 

 

Здано до набору 17.01.2013 р.

Підписано до друку 16.05.2013 р. Формат 60х84 1 / 16

Папір офсетний. Гарнітура GaramondC. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 11,86. Умовн. фарбо відб. 11,86.

Тираж 100 прим. Зам. 1274.

 

Комунальне підприємство

“Запорізька міська друкарня “Дніпровський металург”.

69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 4.

Тел.: 34-13-30.

 

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції.

Серія ДК № 1909 від 18.08. 2004 р.

 

Категорія: Бик І.С. | Додав: admin (18.01.2016)
Переглядів: 414 | Теги: Бик І.С., Учасник радянсько-фінської, Гуляйпільська ЦБС, лірико-епічна поема-ессе, Запоріжжя, Гуляйполе, Про автора, спорт, Буремний край додаток | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • ЗОУНБ









  • Copyright MyCorp © 2024
    Створити безкоштовний сайт на uCoz