Презентація книги  І.Бика, Л. Терещенко «На порубіжжі  Дикого Поля».

           Одним з пріоритетних напрямів роботи нашої бібліотеки є краєзнавство. В наш час  духовного відродження України, значно збільшився інтерес і до її історичного минулого і до культурної спадщини рідного краю.  І стає доброю традицією, що на наших  літературних  заходах ми зустрічаємося або з новим літературним ім’ям, або новою книгою уже відомого гуляйпільського автора.

            Кожного разу на нас чекає щось нове, або зринає в пам’яті давно забуте, але таке рідне, цікаве, дороге.

   Цього разу мова піде про Івана Сергійовича Бика.

 Людина цікавої долі,  палко  закохана в Гуляйпілля - край свого раннього босоногого дитинства, в прекрасних і щедрих душею своїх земляків.

            Хтось знає його як науковця, доктора економічних наук, професора. Поціновувачі спорту -  як Президента Федерації шахів України, кандидата в майстри спорту. Про всі ці досягнення  Івана Сергійовича можна прочитати в книгах(працях) наших краєзнавців  Івана Кушніренка та Володимира Жилінського - «Люди  Гуляйпільщини» в розділі «Заслужені» та «Спортивна слава Гуляйпілля».

           Творча людина - завжди непересічна особистість, вона сповнена нових ідей, проектів, фантазій… Отож,  ми маємо  можливість познайомитися  з Іваном Сергійовичем  ще й як літератором і презентуємо його книги. Це: лірико-епічна поема- ессе «Буремний край»( 2013 р.) та роман-есе «На порубіжжі Дикого Поля(2014 р.)». В романі, який став результатом творчої співпраці подружжя Бика Івана Сергійовича та Терещенко  Лідії Антонівни, простежується зв’язок часів, що дає можливість критично оцінити глобальні події навколо сучасної України  - читаємо ми в передмові книжки. Герої роману- запорозькі козаки і їхні нащадки, які боронили Київ і Придніпров’я, Слобожанщину і Донбас, брали штурмом Перекоп і Севастополь, гинули під  Прохорівкою, звільняли Білорусь.

             Колись половці були прокляттям Київської Русі. Нині на очах усього світу віроломний сусід зі Сходу захопив Крим і Херсонес - колиску православ’я, сплюндрував Донбас…

              Від кроків Небесної Сотні прокинулась Україна!

            І знову, як багато століть тому, на порубіжжі Дикого Поля зійшлись дві цивілізації. Вирішується доля майбутнього «світового порядку…» Ось такі важливі  своєчасні  теми піднімають автори в книзі «На порубіжжі  Дикого Поля».

       Це літературно- художнє видання вийшло  у видавництві «Дніпровський металург» міста Запоріжжя у 2014 році.

            Але спочатку  давайте  перегорнемо сторінки життєвої книги нашого земляка.

        Бик Іван Сергійович народився 22 серпня 1937 року в      м. Гуляйполе.

          Своєю вдачею зобов’язаний Биківському роду, а вродою   - великому  роду Литвиненків.

          Наперекір усім потрясінням історичної долі тече в жилах Івана кров подолянина Бика Сергія Тихоновича і полтавчанки Литвиненко Наталки Трохимівни.

           Не довелось Іванові побачити своїх дідів:  Тихін помер від гонінь під час розкуркулювання і колективізації і похований на кладовищі  поблизу  П’ятихаток неподалік від вул. Спартаківської в місті Гуляйполе. Трохим загинув з саперною ротою 9(22)січня 1919р. і похований  на меморіальному цвинтарі.

          Назавжди збереглись в пам’яті дідівські сади на Спортивній і П’ятихатках (м. Гуляйполе): немов сьогодні бачить центр міста і його зелені околиці, що їх було  видно з вітряка, який стояв на тому місті, де сходяться три вулиці: Спортивна, Франка і Червоноармійська- так згадує Іван Сергійович в книзі «Буремний край». І далі «…мабуть не було кращої школи, ніж поруйнована в 2006 році Подолянська початкова школа №1». Стояла вона біля вигону, на якому вибігав з хлопцями все своє дитинство. До школи відвела мама 1 вересня 1945 р. З 1949 до 1955 року навчався в Гуляйпільській СШ №1. З другого класу захопився шахами.

              Після школи за порадою дядька Литвиненка Василя Трохимовича подався до Донбасу… Так став у 1960 році інженером- металургом.

            В інституті виконав своє перше наукове дослідження: «Продувка рідкого чавуну пароповітряною  сумішшю».

     З 1964 по 1969 роки працював на керівних посадах.

         Перша наукова робота з’явилася у 1968 році. Працював на заводі, одночасно був старшим викладачем кафедри «Технології і організації ливарного виробництва».

         Працюючи  у Києві, займався  проблемами  вищої, середньої спеціальної і професійно-технічної освіти.

       В 1971 році захистив кандидатську дисертацію, в 1999 році - докторську. Опублікував понад 70 наукових праць,серед них монографії «Проблеми організації і ефективності наукової діяльності у вузах», «Інтеграція наукового і промислового потенціалу».

        Доктор економічних наук, професор, Академік Української академії наук.

        Кандидат в майстри спорту, президент Федерації шахів України, заслужений діяч фізичної культури і спорту,капітан збірної України з шахів.

         Нагороджений  Орденом «Знак Пошани» (1977р.), Орденом «За Заслуги» 3 ступеня(2002 р.), чотирма медалями.

      І це далеко не повний перелік всіх досягнень, заслуг, відкриттів, звершень  Івана Сергійовича .

      З юнацьких років Іван Сергійович захоплювався поезією класиків минулого і сучасного. Перші проби пера з’явилися в газетах в Донецьку та Луганську(Це 1958р. та 1960-1964рр). Творча людина - завжди непересічна особистість, вона сповнена нових ідей, проектів, фантазій.

      Рідна земля - це казковий світ дитинства і юності, це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, а батьківська хата - це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забудеться і гріє теплом спогадів. Незгасима любов до рідного краю, села, батьківської хати подарувала життя поетичним творам в книгах Івана Сергійовича, який в свою чергу дарує нам заряд позитивних емоцій та переживань викликаних багатогранною творчістю, та вдачею автора.

       Тож , побажаємо Івану Сергійовичу і надалі дотримуватися головного принципу свого життя -не зупинятися на досягнутому, йти вперед, реалізовувати заплановане,  міцного здоров’я та творчих злетів!